среда, 13 ноября 2013 г.

Толерантність

Толерантність – це термін, що позначає терпимість до іншого світогляду, способу життя, поведінки, звичаїв, віросповідання, національності. На мою думку, толерантність полягає в усвідомленні та наданні іншим їх права жити у відповідності з власним світоглядом і служити цінностям їх самобутньої культури. Толерантне ставлення розглядається як соціальна цінність, що забезпечує права людини, свободу і безпеку. Але не кожен правильно розуміє і поважає інші культури, способи самовираження і прояву людської індивідуальності. Особливо не сприймають в соціумі «інших».

Це спостерігається в більшості випадків серед несамостійних особистостей – дітей. Підтвердженням цього є суспільний стан шкіл. Не можна не згадати стосунки між однокласниками, що лаються, б'ються, де школа перетворюється на джунглі, де кожен сам за себе, де виживає найсильніший. А вчителі? Безперечно, деякі дозволяють собі підвищувати голос на школяра та морально його забивати, судити по зовнішньому вигляду та необ’єктивно оцінювати знання, навіть не замислюючись, як саме цяповедінка діє на психіку. Через негуманну поведінку вчителя в учня можуть виникнути проблеми з формуванням особистого «я», може змінитися світогляд і, звісно, ставлення до навчання, що у майбутньому формує ненависть до конкретного предмета у школі. Перш за все вчитель має пам’ятати саме про толерантність, адже від цього залежить не тільки успішність вихованця, а й його психічне здоров’я. Саме через це формування даного поняття часто пов'язують із гуманістичними ідеалами. Свідченням цього є те, що толерантність, на думку соціологів, являє собою норму цивілізованого компромісу між конкуруючими культурами і забезпечує збереження різноманітності, природного права на інакшість, несхожість. Під толерантністю не мається на увазі поблажливість чи потурання, терпимість до соціальної несправедливості, вона не рівносильна байдужості. Бути толерантним не означає відмову від своїх переконань, прийняття іншого способу життя, а також нав'язування своїх переконань інших людей. Можна зробити висновок, що толерантність у наш час дуже важлива. Вона формує соціальні ідеали людини, може зруйнувати або зберегти психологічне здоров’я людини, вона є фундаментом для будь-яких рішень особистості у майбутньому.

Автор: Дуриніна Єлизавета

Спектакль по М. Цветаевой

11 Декабря 2013 г., в среду, идем в театр - моноспектакль по произведениям М. Цветаевой.

Цена билета 25 грн.

воскресенье, 10 марта 2013 г.

Дуриніна Ліза: "Моє захоплення"

   Покликання душі та заспокоєння для серця – моє хобі - живопис. Серйозно займатися малюванням я почала чотири роки тому, коли дійсно відчула тягу до художнього мистецтва у всіх його проявах. Займаюся я приватно у викладача, який входив до десятки найкращих художників України. У результаті старанної та плідної праці я можу пишатися своїми досягненнями: 3 виставки пост-реалізму та імпресіонізму у Запоріжжі, та одна у Москві, виконана у жанрі модернізму та пост-реалізму. У червні 2011 року, одразу після інтерв’ю телеканалу «АЛЕКС», одну з моїх робіт опублікувала газета «МІГ», чому я дуже зраділа. Це був своєрідний знак для мене,що я йду за правильним шляхом. Я сподіваюся, людина , дивлячись на картини, буде розуміти щось важливе для себе або відкривати щось нове у своїй свідомості або підсвідомості. Я вважаю, мій творчий доробок донесе ідейність та унікальність кожній людині. Не хочу зупинятися на досягнутому і буду підкорювати вершини мистецтва знову і знову!

среда, 6 марта 2013 г.

Напоминаю!

С 11 по 17 марта славяне провожают зиму и встречают весну. Издавна эта неделя называется Масленица.Мы присоединяемся ко всем и празднуем 13.03.2013 г.


понедельник, 4 марта 2013 г.

Сарсенов Даніяр: "Моє захоплення"

Знайомтеся: фотограф редакції газети «Большая перемена»

    Мене звати Сарсенов Даніяр, я навчаюся у 10-А класі НВК №23 м.Запоріжжя. Моя улюблена справа – це фотографія. Я дуже люблю фотографувати усе: флору, фауну, людей, море, вогонь і тощо. Найбільше подобається жанри фотографії як:репортаж, макро та пейзаж. Уперше це зацікавлення виникло ще у дитинстві, близько 10-12 років, коли мене просили сфотографувати когось. 
    Сам фотографуватись я не любив і замість цього ловив будь-яку можливість щось сфотографувати, але фотоапарат не зовсім мене задовольняв і я поставив перед собою ціль придбати новий дзеркальний фотоапарат, який зміг би передати у зображенні всю красу і характер світу та предметів. Адже сфотографувавши, ми зберігаємо на фотографії частинку нашого життя, історію та яскраві моменти, які ми можемо відтворити через багато років та показати своїм нащадкам, розповівши їм про те, що бачили колись давно.
Але це лише початок, я тільки вчуся, набуваю нових знань і мрію стати професіоналом.